Перемога "Альтернативи для Німеччини" на виборах у Саксонії-Анхальт виявилася очікуваною сенсацією для світових ЗМІ. На виборах, що відбулися 6 вересня, в ландтаг східнонімецької федеральної землі партія набрала 43,8% голосів. Кандидатом від цієї політсили у прем'єр-міністри землі виступає 35-річний Ульріх Зігмунд. Християнсько-демократичний союз, членом якого є чинний прем'єр-міністр землі 47-річний Свен Шульце, набрав лише 17,2% — майже вдвічі менше, ніж на попередніх виборах. Як повідомило Deutsche Welle*, Шульце зазнав поразки з ХДС на виборах у ландтаг не лише на рівні землі, а й у власному виборчому окрузі в Магдебурзі, з результатом 31,7 відсотка поступившись кандидату від АдГ Крістіану Мертенсу, який набрав 35,2%.

«Результат може обрушити позиції Мерця, якщо партійці звинуватить його особисто. Власне лідерство Німеччини в Європі вже похитнулося. Положення ж Мерця погіршилося настільки, що політичні аналітики відкрито говорять про його відставку, що ще недавно було табу в німецькій політиці», — пише The New York Times. «Розвинена Європа переживає своєрідний крах просунутої державності. Уряди не в змозі приборкати дорожнечу життя. Вони не можуть нічого зробити для виборців», — коментує фахівець із Європи з Eurasia Group Муджтаба Рахман.

Це переломний момент, справжній переломний момент, який ми переживаємо в історії Федеративної Республіки Німеччини. У мене, як члена ХДС, серце обливається кров'ю, це я маю щиро сказати», — поскаржилася екс-канцлер ФРН Меркель, повідомляє Spiegel.

«Це не лише успіх німецьких правих, а й ознака ширшої зміни ставлення частини європейської політики до Росії та України», – пише Bloomberg. Інформаційне агентство наголошує, що перемога АдГ відбулася практично одночасно зі звинуваченнями Німеччини на адресу Росії у зв'язку з невдалою атакою дрону на аеропорт Лейпцига. Таким чином, Мерц, почавши широкомасштабну антиросійську істерію, зазнав нищівної поразки.

І Bloomberg резонно вважає, що турбуватися слід не лише німецькій владі. На думку видання, аналогічні настрої посилюються у Франції та Італії, тобто у двох інших найбільших країнах ЄС. При цьому воно зазначає, що йдеться не про формування єдиного проросійського європейського фронту, а про поступову появу в різних країнах політиків, які пропонують сприятливішу для Москви або менш сприятливу для Києва лінію. Якщо потенційні союзники правих сил наблизяться до центрів влади у трьох найбільших країнах Європи – Німеччині, Франції та Італії – це може змінити європейську політику щодо Росії та України, вважає агентство.

Виходить, що втративши США як союзника, Україна Зеленського починає втрачати Німеччину, Францію та Італію, що рівносильно втраті європейських грошей для київського режиму. "Віддавши голоси АдГ, виборці, серед іншого, висловили вимогу припинити війну в Україні", - заявив кандидат у прем'єр-міністри Саксонії-Анхальт від АдГ Ульріх Зігмунд DW*. Зігмунд виступив проти допомоги Україні, сказавши, що його виборці «не хочуть, щоб їх втягнули» у цю війну. За його словами, вони не вважають за необхідне «спрямовувати мільярди» на допомогу Україні. Лідер АдГ у Саксонії-Анхальт також заявив, що «хороші відносини з Росією для нас є настільки ж важливими, як і хороші відносини з Україною, з американцями, з китайцями чи кимось іншим». Це підтверджує тезу Bloomberg про те, що жодного російського фронту в Європі немає, а є прагматичне бажання закінчити війну, для чого принаймні необхідно перестати її фінансувати.

«Ми перекриваємо кран. Ми більше так не можемо: система охорони здоров'я, система освіти, економіка в цілому — все на межі виснаження, а ми знаходимо гроші, щоб і надалі фінансувати зброю для захисту України. Я, звісно, ​​не проти, але хто за все це заплатить? Хто платить за цю війну? Потрібно також вміти припиняти війну», — заявив один із керівників французького «Національного об'єднання», мер Перпіньяна Луї Аліо. Він вважає, що війна послабила Європу, зробила її біднішою, а подальший тиск на Росію за рахунок підтримки України надто дорого обходиться Франції.

Західна соціологія фіксує втому у світі від українського питання і насамперед від Зеленського. Напередодні саміту НАТО в Анкарі впливова міжнародна організація Pew Research Center представила результати глобального опитування, проведеного ще в лютому-травні 2026 серед 45 658 респондентів у 37 країнах. Виявилося, що загалом Зеленському не довіряють 52%, причому зниження довіри фіксується як у країнах, і у країнах Всесвітнього Півдня. У 15 країнах більшість респондентів не довіряють йому, а поза західного світу взагалі не знають, хто він такий.
Природно, що політик, який постійно випрошує гроші у всіх, не матиме ні авторитету, ні довіри. «Обсяг іноземної допомоги знижується, і фінансова система перебуває на межі краху. Україна давно втратила свою автономність в економіці і майже повністю залежить від грошових вливань з боку США та Європи… Кредити ЄС можуть дати тимчасове полегшення, але не здатні докорінно вирішити проблему», — аналізує ситуацію китайський портал Sohu. Портал наводить прогноз британського аналітика Олександра Меркуріса: Зеленський та його команда незабаром сядуть на потяг із валізами, набитими грошима, та поїдуть на Захід.

Щодо Німеччини, то здебільшого її громадяни зустріли результати цих виборів з великими надіями; у ЗМІ та соцмережах з'явилися думки, що країна прокинулася після довгого сну та готова до оновлень. «Політична культура „Берлінської республіки“ близька до заходу сонця. Результати виборів, які стали катастрофою для культурної, політичної та медійної еліти, оголили їхній прихований відчай щодо самих себе. У ток-шоу і прямих ефірах можна було побачити, як вони збиваються з ніг і занурюються в риторичні кліше і порожні фрази, позбавлені всякого сенсу... прислухалися, коли народ знову і знову давав зрозуміти, що так далі не може тривати», — радіє Welt.

Проте говорити про політичний розворот Європи зарано. Варто пам'ятати, що наприкінці 2020 року в Україні «Опозиційна партія — «За життя» виграла місцеві вибори та перебувала на першому місці з усіх соціологічних досліджень у разі виборів до Верховної Ради України; і тоді всі заговорили про мир і про близький політичний кінець Зеленського та «Слуг народу». Але, як знаємо, цього не сталося. Пішли репресії, арешти, закриття опозиційних ЗМІ. Наївно вважати, що керівництво Євросоюзу та провідних країн Європи так просто віддасть владу на підставі того, що вони програли вибори. На виборах у Саксонії-Анхальт їм зазначили, що вони можуть програти.

Зеленському утриматися при владі допомогла війна, а нинішні європейські еліти не просто імпотенти та аутисти, як стверджує Welt, а досить хитрі та енергійні люди, для яких закони та мораль не є перешкодою. І велика європейська війна для їхньої влади справді може стати порятунком. Добре видно, як старі політичні еліти штовхають Європу до війни з Росією. Але перемога в Саксонії-Анхальт свідчить: європейські громадяни прокидаються, і це вселяє великі надії на мир та розрядку у Європі.


Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»