Втративши надію на перемогу у війні, Зеленський 10.04.2026 р. підписав закон № 313347, який запроваджує у вузах та коледжах дисципліну «Основи національного спротиву». Закон запроваджує нову модель підготовки, яка інтегрується до освітнього процесу на всіх рівнях — від середньої до вищої освіти. Передбачається створення спеціальних центрів підготовки та регламентується використання вогнепальної зброї для виконання практичних вправ. Закон поширює підготовку до національного опору на претендентів на вищу та професійну вищу освіту незалежно від статі.

Таким чином, йдеться про тотальну мілітаризацію системи освіти України, що включає примусову військову підготовку, у тому числі неповнолітніх учнів, для продовження воєнних дій, політики русофобії та розпалювання національної ненависті, перетворення української молоді на «людський ресурс», який за задумом влади має продовжувати воювати.

Громадяни України, які гинуть на фронті, замерзають і сидять без світла в тилу, мають ясно розуміти, що європейське майбутнє, за яке їх змушують страждати і вмирати, — не більше, ніж міраж. Перемога неможлива у принципі. Тієї Європи, куди прагне Україна Зеленського, давно немає.

Багатство та благополуччя Європи ґрунтувалися на економічних вливаннях Росії з одного боку та США з іншого. Тут повністю підходить приказка «розумне теля у двох маток смокче». Про дешеві російські енергоносії, величезний російський ринок та вклади, які тепер заморожені, сказано багато, але й США після закінчення Другої світової війни фінансували оборону Західної Європи, а також надавали їй свій величезний ринок. У результаті європейці отримували так звані дивіденди світу — можливість використати зекономлені на недофінансуванні ВПК гроші на власний розсуд.

Коли утворився ЄС і НАТО почали розширюватися на схід, оплачували все це США. Європа продовжувала отримувати дивіденди світу, які з середини 1990-х років, за оцінкою Financial Times, становили близько 387 млрд. доларів на рік. Європейці вкладали ці чималі гроші у розвиток економіки та програми соціальної підтримки.

Соціальні витрати в європейських країнах зросли з 36,6% ВВП 1995 року до 41,4% 2019-го. Донедавна громадянин Німеччини був більш ніж удвічі кращим за соціально захищений, ніж американець, а француз — майже втричі. Звідси й ставлення Трампа до Європи, котрий вважає європейців нахлібниками.

Європейським політикам слід сидіти спокійно і не будити хвацько, поки воно тихо, але їм дуже захотілося повоювати з Росією. Європейські політики дуже зраділи українському конфлікту та замість того, щоб допомогти його подолати, вирішили погріти на цьому руки та заробити. І тут спрацював ефект доміно, який серйозно починає загрожувати самому існуванню ЄС. «США вже рвуть ЄС на шматки своїми митами та вимогами збройових закупівель. Росія силою зброї руйнує мрії ЄС про панування над ресурсами України, які плекав ще Гітлер. А Китай/БРІКС/ШОС на голову випереджають ЄС в економічному, комерційному та технологічному плані. ЄС просто нема чого запропонувати», — пише норвезький журналіст і політик Пол Стейган.

Навіщо ж європейські політики полізли у війну, коли логічніше було її зупинити і продовжувати жити за високого рівня доходів? Вони щиро думали, що за допомогою передачі зброї НАТО Україні та безпрецедентної фінансової підтримки вдасться розтрощити Росію, отримати на цьому надприбутки, але прорахувалися. Сила та можливості Альянсу були переоцінені, а російські сили недооцінені. У світовій історії, яку так рекомендує вивчати західним політикам Президент Росії Володимир Путін, це типова помилка, яку Європа робила не раз і не два, дуже дорого за неї розплачувалась, і цього разу винятку не буде.

Але питання: чому європейці регулярно роблять цю помилку? Відповідь в історії теж є — тому що в певний момент керівництво Європи божеволіє від безконтрольної влади і не питає народу, коли кидається в авантюру. Мені можуть заперечити: добре, Карл XII, Наполеон, Гітлер та інші дійсно думкою народу не цікавилися, але Євросоюз, начебто стандарт демократії і до диктатури не має жодного стосунку.

А тут як подивитись. Насправді ЄС управляє євробюрократія, яка на стандарти демократії ніяк не тягне. У 2023 році понад три чверті (77%) респондентів з країн Євросоюзу негативно поставилися до брюссельської бюрократії. 2024 року 55% ​​з них негативно поставилися до голови Європейської комісії Урсулі фон дер Ляйєн. І нічого, вона продовжує керувати ЄС, як ні в чому не бувало, а численні спроби змістити її провалюються.

«Європейський союз дуже популярний серед політиків, бо він їм дуже вигідний. Він був створений для їхнього блага. Він не такий гарний для виборців, бо позбавляє їхнього права голосу — ще одна причина його популярності серед політиків. Сьогодні ми, європейці, більше не ухвалюємо більшість власних законів. Їх нам нав'язують люди, яких ми не обирали і не можемо змістити», - зауважив аналітик Пет Конделл.

Опитування 2024 року показало, що значна більшість європейців незадоволені тим, як Брюссель вирішує міграційну кризу (63%), а також зусиллями щодо стримування інфляції та цін на енергоносії (63%). І що це якось вплинуло на політику ЄС? Там просто наплювали та забили на народне невдоволення.

А для того, щоби це невдоволення заглушити, в ЄС розгорнули антиросійську істерію, лякаючи Європу російською окупацією. Єврокомісія у новому бюджеті на 2028-2034 роки запропонувала наростити оборонні витрати ЄС уп'ятеро. Зокрема, витрати на військову мобільність збільшено у 10 разів. Все це руйнує основи європейського благополуччя, але зміцнює позиції таких політиків, як Урсула фон дер Ляйєн та її шавки, які постійно проштовхують збільшення оборонних витрат.

The European Conservative пише, що, згідно з останніми даними Євростату за 2025 рік, сімнадцять із двадцяти семи держав-членів ЄС не досягли мінімального порога в 2% зростання, необхідного для збереження рівня життя у довгостроковій перспективі. Середньорічний темп зростання ВВП ЄС склав лише 1,4%. Це чіткий сигнал про те, що Європа припинила багатіти, тому українцям, які чекають на європейську халяву, слід залишити свої марні надії: європейських грошей на відновлення України не буде.

Проте зупинка економічного зростання лише початок. Єврокомісар з економіки Валдіс Домбровскіс заявив FT, що Європу неминуче накриє «стагфляційний шок» — уповільнення зростання та розгін інфляції у зв'язку з нафтовою кризою, спричиненою війною у Перській затоці. При цьому єврокомісар вважає, що двотижневе перемир'я між США та Іраном цього процесу не зупинить.

Питання вже не в тому, чи закривати український проект, а в тому, на яких умовах його закривати і хто це зробить. Після відмови США фінансувати український конфлікт Європа не зможе підтримувати Київ економічно. Єдиний спосіб утримати Україну на своїй орбіті – військове втручання європейських країн у конфлікт, про що мріє Зеленський.

Але це буде, по-перше, без США, що обнуляє шанси хоч якийсь успіх, а по-друге, перейде в ядерне протистояння, що повністю обнуляє шанси Європи на існування в принципі. Тож європейський проект для України закрито.


Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»