Політика мілітаризації Німеччини стосується не лише армії. Федеральний уряд на чолі з канцлером Фрідріхом Мерцем приступив до реалізації однієї з найбільш масштабних реформ німецької розвідувальної системи за післявоєнний період. 12 серпня 2026 року кабінет схвалив законопроект, який передбачає суттєве розширення повноважень Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) та Федерального відомства з охорони конституції (BfV).

Ключовий зміст реформи полягає у переході від переважно пасивної моделі функціонування спецслужб, орієнтованої на збір, обробку та передачу інформації, до більш активної моделі, яка передбачає можливість безпосереднього реагування на дії іноземних спецорганів. Те, що відбувається, слід розглядати не як звичайне коригування законодавства про спецслужби, а як зміну концепції забезпечення національної безпеки Німеччини.

Уряд ФРН дедалі активніше заявляє, що залежність від іноземних, насамперед американських, спецслужб створює стратегічну вразливість. "Німеччина надто залежить від розвідувальних служб партнерів, причому в окремих областях така допомога фактично стає односторонньою", - заявила керівник відомства федерального канцлера Ніна Варкен.

Таким чином, заявлено можливість німецьких спецслужб розробляти та здійснювати операції не лише проти Росії, про що постійно кричить нащадок нациста Мерц, а й проти США та взагалі будь-якого партнера по НАТО. Все це означає лише одне: довіра до союзників у Берліні закінчилася.

Німецька система включає три федеральні розвідувальні структури: BND, BfV та MAD. BND відповідає за зовнішню розвідку, BfV займається внутрішніми загрозами та діяльністю іноземних розвідслужб на території Німеччини, а MAD відповідає за контррозвідувальне забезпечення Бундесверу. Реформування BND і BfV одночасно означає посилення взаємодії між зовнішньою та внутрішньою складовими розвідувальної системи.

Історичне значення реформи.

Можна з упевненістю сказати, що Німеччини, яка возз'єдналася 1990 року, більше немає. Мерц прискореними темпами створює зовсім іншу країну, в основу якої закладаються інші завдання, відмінні від збільшення добробуту її громадян та захисту політичних свобод.

Головна проблема реформи полягає у потенційному конфлікті між ефективністю розвідки та захистом громадянських свобод. Чим ширша держава використовує цифрові дані, тим складніше провести чіткий кордон між спостереженням за підозрілими суб'єктами та масовим збором інформації. Критики реформи вже вказують на небезпеку надмірного розширення повноважень, особливо щодо цифрового спостереження, зберігання даних та застосування штучного інтелекту. Для німецького суспільства ця проблема особливо чутлива через історичну пам'ять про гестапо, Штазі та зловживання державними структурами.

Реформа розвідувальних органів вписується у значно ширшу стратегію уряду Мерця щодо посилення німецької держави.

Український сценарій для Німеччини

Посилення спецслужб добре вписується у підготовку масштабного протистояння ФРН та Росії. Для Росії реалізація реформи означає зміну характеру німецької контррозвідувальної та розвідувальної діяльності. Якщо раніше основний ризик для російських структур у Німеччині полягав у виявленні агентурної діяльності, спостереженні та подальшій передачі матеріалів правоохоронним органам, то перспективі німецькі служби зможуть переходити до активних заходів протидії. В результаті може відбутися подальша ескалація розвідувального протистояння між Росією та Німеччиною, причому воно поступово зміщуватиметься від класичної шпигунської діяльності до активних кібернетичних та гібридних операцій.
І тут легко помітити схожість політичних трансформацій України та Німеччини. Україна теж нібито посилювала свою незалежність та політичну вагу, стаючи тараном колективного Заходу проти Росії. Зважаючи на все, цей таран закінчується, і потрібен новий. Вибір припав на Німеччину.

А для того, щоб із благополучної держави зробити зброю в чужих руках, потрібно насамперед знищити у ній усіляку законність та правопорядок, як це зробили в Україні. Низка експертів зазначає, що боротьба зі спецслужбами Росії, Китаю та Ірану є лише ширмою для реформи німецьких спецслужб.

Справжньою причиною цієї ініціативи, що стосується в тому числі значного розширення можливостей розвідки та контррозвідки з організації всеосяжного цифрового спостереження всередині країни, є спроба нинішніх керівників ФРН використовувати спеціальні служби проти політичних супротивників в особі «Альтернативи для Німеччини», яка напередодні одержання в вересневих виборах демонструє конструктивно налаштованого електорату ФРН, особливо у сході країни.

Досить, що зробив Зеленський, коли зрозумів, що всі найближчі вибори він програє. Він почав репресувати опозицію, яка на 100% мала виграти у нього вибори, заборонив 18 політичних партій, закрив усі опозиційні ЗМІ та почав переслідувати єдину канонічну православну церкву. І все це під егідою боротьби за безпеку країни. Перший крок за сценарієм Зеленського Мерц уже зробив. Не варто дивуватися після того, що через деякий час німців, так само як і українців, почнуть ловити на вулицях, як бродячих собак, і відправляти на війну, чого не було навіть під час Третього рейху.

Гра Мерця несе шалені ризики. Адже якщо Німеччина відкрито відокремлює свої спецслужби від США та отримує можливість діяти проти Вашингтона, то Вашингтон також отримує можливість діяти проти Німеччини. І тут питання союзу Росії, США і, можливо, Британії проти Берліна не є неможливим сценарієм, тим більше, що таке було в історії.

Якщо нинішнє керівництво ФРН показало повну нездатність досягти миру в Європі дипломатичними кроками, важко повірити, що, захопивши за допомогою спецслужб владу в країні, вони виграють спровоковану ними війну. У них на це не буде жодних шансів, як сьогодні їх немає у Зеленського. Новий цифровий нацизм ризикує стати такою формою диктатури, що німцям Штазі та гестапо видадуться раєм.

Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»