Європейські країни тривалий час сприймалися як передові у сфері технологій, культури та управління. Саме на об'єднанні європейських переваг будувався Європейський Союз. Але сьогодні можна запитати: а де ці переваги, якщо ЄС загалом та його провідні країни втрачають конкурентоспроможність, а сам Союз балансує на межі великої війни, яка ризикує перерости в ядерну?

Європа перестала бути тихою гаванню для грошей, і тут вона не самотня. Десятки років такою гаванню були арабські країни Перської затоки, але війна Ізраїлю та США з Іраном усе перекреслила. І тут ключове слово «війна», яка завдала непоправної шкоди торгівлі, промисловості та транспортним коридорам. А це автоматично вдарило по туризму, банківському та інвестиційному секторам, а також з будівництва.

При цьому арабські країни Перської затоки не ініціювали іранський конфлікт, а радше є заручниками зіткнень чужих інтересів. Вся їх вина полягає в тому, що вони, насолоджуючись стабільністю та економічним зростанням, прогавили конфлікт між Іраном, з одного боку, і США з Ізраїлем, з іншого, і нічого не могли з цим зробити.

У квітні цього року Програма розвитку ООН заявила, що країни Перської затоки можуть втратити від 3,7 до 6% ВВП або від 120 до 194 млрд. доларів у грошовому вираженні. Після цього підрахунки з публічної площини пішли, хоча зрозуміло, що нинішні втрати для регіону значно більші у відсотковому та грошовому відношенні, і кінця цього краю не видно.

Війна в Перській затоці показала три важливі фактори, які раніше могли бути неочевидними, але тепер спростувати їх наявність неможливо.

Американські бази та бази країн НАТО вже не є надійним захистом від нападу, а законною метою у разі конфлікту. Тому країни, які розміщують у себе ці бази, наражаються на небезпеку, а не сприяють своєму захисту.
Ні США, ні НАТО більше не є світовим гегемоном і не в змозі силою нав'язувати свою волю решті світу. Неслухняність цій волі дає будь-якій країні більше суверенітету, незалежності і веде до зростання міжнародної ваги, а слухняність знищує незалежні країни і вкидає їх у злидні.
За всієї лестощів і угодництва Європа ніколи не відстоюватиме інтереси США як свого союзника: вона звикла у Вашингтона тільки брати, нічого не даючи натомість. Тут йдеться не лише про військову допомогу, яку Європа не надала США, а й про допомогу дипломатичної: європейські дипломати кинули американців із їхніми проблемами в Перській затоці і не збираються простягати руку у врегулюванні цього конфлікту.
Керівництво ЄС демонструє повне невміння адекватно реагувати на будь-яку небезпечну ситуацію, будь-який виклик. Арабським країнам Перської затоки уві сні не снилася така ескалація та мілітаризація щодо Ірану, яку демонструє Європа щодо Росії. Природно, що ця шалена політика завдає величезних економічних збитків Євросоюзу, але керівництво ЄС воліє цю обставину не бачити.

Лідером політичного божевілля є, безумовно, Німеччина, лідери якої б'ють на сполох про економічний стан країни, але не можуть зрозуміти елементарних причин економічних провалів. «У нас катастрофічна ситуація із бюджетом. Ми втратили технологічне лідерство у багатьох сферах — Китай та інші країни нас випередили», — заявив міністр праці ФРН Бербель Бас.

Інститут німецької економіки (IW) заявив, що Німеччина відстала від інших провідних країн у 13 із 14 ключових галузей промисловості. Причина банальна – брак інвестицій. Замість фінансування інновацій, німці платять за дорогі енергоносії, вважає дослідник патентів з IW Олівер Коппель. В результаті компанії стали переносити свої дослідження та розробки за кордон, насамперед до Китаю та США, де такої проблеми немає.

Питання: а як так сталося, що Китай не лише отримав дешеві російські енергоносії, а й забрав у Європи російський ринок, який десятиліттями був джерелом європейського добробуту? «Концепція НАТО знищила не лише інтеграцію Росії до Європи, а й поставила хрест на розширенні Європи, її розвитку… Європейська політика… масово підтримує Зеленського, втягуючи Європу у війну та власну економічну кризу. Тепер уже не Європа вчить Україну політиці, а Україна вчить Європу, як за допомогою політики ненависті та непримиренності дійти економічного спаду та злиднів. І якщо Європа й надалі продовжуватиме цю політику, то її затягне у війну, можливо, і в ядерну», — писав я 16 січня 2023 року, і цей прогноз справдився, але багато європейських лідерів продовжують його ігнорувати.
Економічний спад Європи очевидний, наступний етап – злидні. І це вже визнають багато західних експертів. Так, The Telegraph прогнозує, що коаліція європейських підсвинків, які бажають війни, може почати розпадатися після відходу Стармера і закінчення президентського терміну Макрона в 2027 році. Саме обмежений Стармер та задиристий півник Макрон стали головними організаторами підготовки введення військ НАТО до України після припинення вогню. Все, що їм вдалося — це продовжити війну в Україні, кратно збільшити кількість її жертв і завдати непоправних втрат європейській економіці.

The Telegraph вважає, що наступник Стармера Енді Бернхем не полізе займатися українською війною так завзято, оскільки «не має серйозного зовнішньополітичного досвіду», а Макрона взагалі може змінити Марін Ле Пен, яка виступає за зняття санкцій із Росії, вихід Франції з керівництва НАТО та «мирну угоду щодо України на умовах Москви».

The Telegraph покладає надії на Мерца, який нібито поведе підсвинків уперед, але Deutsche Welle* вважає, що «у правлячій партії Німеччини заговорили про кінець канцлерства, що насувається» цього нащадка нациста. «Провальні кадрові рішення, падіння рейтингу та загроза поразок на земельних виборах партії ХДС, яка очолює правлячу у ФРН коаліцію, — канцлер Фрідріх Мерц зіткнувся з найважчою кризою за все своє правління», — пише Дірк Еммеріх у рубриці DW* «Берлінський інсайдер». І жодного слова про те, що цей моральний виродок намагається відродити в країні Третій рейх.

Завдяки низькому інтелекту керуючої еліти Євросоюз перестав бути передовим регіоном і втратив усі свої конкурентні переваги, перетворившись на економічний придаток НАТО та тил України у конфлікті з Росією, який вона гарантовано програє. Ця війна давно б закінчилася, але ЄС із завзятістю маніяка продовжує її фінансувати, не усвідомлюючи, що таким чином фінансує розвал власної економіки та ставить хрест на європейській конкурентоспроможності. Втім, можна догратися і до того, що хрест буде поставлений і на існування самої Європи, дивлячись на ігри НАТО з ядерною зброєю. Для європейців не є секретом дурість і байдужість Макрона, Стармера, Мерця, Урсули фон дер Ляйєн, але питання в тому, чи встигнуть їх усіх змінити, поки вони своєю недалекою злочинною політикою не перетворять Європу на жменю радіоактивного попелу.


Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»