Заміна уряду стала новиною номер один в Україні. При цьому всім зрозуміло, що перетасовування керівництва нічого не може змінити ні в управлінні країною, ні в долі українського народу. Однак підкилимна боротьба вже переросла у майдани по всій країні та політичні демарші. Справа в тому, що в червні команді Зеленського спало на думку провести восени вибори, оскільки їм раптом здалося, що рейтинг кривавого клоуна почав зростати, і опоненти нелегітимного зробили мисливську стійку і потягли носом повітря, передчуваючи швидку розв'язку.

Українці давно хочуть змінити владу. Так, Київський міжнародний інститут соціології стверджує, що за останні три роки в українців різко зросло бажання змінити владу. За переобрання президента після завершення війни 2023 року висловлювалися 23% опитаних, у червні 2024 — 67%. За переобрання Верховної Ради у 2023 році було 69%, у 2024 році стало 83%.

Однак на Банковій вчасно схаменулися. Виявилося, що рейтинг нелегітимного не підвищився, а знизився, вкотре пробивши дно, а тому влаштовувати вибори — гарантовано втратити владу, чого пан Зеленський панічно боїться. Але коливання влади щодо можливих виборів не залишилося непоміченим: охочі наступити нелегітимному на горло вишикувалися в чергу.

Криза у владі почалася зі здачі нелегітимною Ольги Стефанішиної. «Звинувачення, що насуваються, в розтраті проти посла України в США Ольги Стефанішиної, схоже, прискорили рішення про перестановки в уряді — лише через рік після останнього рокування», — пише Politico. Видання наводить аналіз, що нинішня владна вертикаль нелегітимного не справляється із покладеними на неї завданнями, і саме тому її змінюють. «Усі дії нинішньої влади говорять про централізацію влади президентом та його офісом. Цей шквал відставок урядовців говорить про серйозну кризу управління в країні», — наводить Politico слова депутата Ради Іванни Клімпуш-Цинцадзе.

Європейське лобі дуже сподівалося, що новим прем'єром буде міністр оборони Федоров, який набирає політичну вагу, але, коли цього не трапилося, західні ЗМІ закотили істерику. «Федорів, який раніше обіймав посаду міністра цифрової трансформації, уславився апологетом технологічних нововведень та впровадження безпілотників. Управлінський стиль, натхненний приватними компаніями, вигідно відрізняє Федорова від решти політичної еліти України, але разом з тим посварив його з консерваторами з командування... Представники ВПК, високопосадовці, депутати від партії Зеленського та інші обізнані джерела заявили — деякі навіть на всі почуття, — що Федоров перешкоджає бюджету України», - пише Financial Times.

«Новини про відставку Михайла Федорова викликали публічну критику у його команді. Радник глави Міноборони Сергій Бескрестнов… висловився на підтримку Федорова, припустивши, що причиною його звільнення може бути боротьба чиновника з корупційними схемами», — каже «Дойче Велле»*. Але це лише початок політичних демаршів. Полковник Павло Єлізаров подав рапорт про відставку з посади заступника командувача Повітряних сил ЗСУ та звільнення з армії через відставку міністра оборони Михайла Федорова. «На п'ятий рік війни я написав рапорт про звільнення із ЗСУ. Я вважаю, що усунення М. Федорова – це велике зло для обороноздатності країни», – заявив він. Пізніше Федорова підтримав командувач Об'єднаних сил ЗСУ Драпатий.

Західні ЗМІ з морального виродку Федорова роблять борця з корупцією та ефективного менеджера, а «соросята» організували на його підтримку майдани по всій Україні. Коаліцію європейських підсвинків, які бажають війни, він влаштовує насамперед тому, що подає західному обивателю війну, яка приносить стільки горя українському народу, як комп'ютерну гру, де військові та громадянські росіяни виступають безмовними мішенями. Така далека від реальності подача європейських паліїв війни більш ніж влаштовує.

«Ми дуже тісно співпрацювали і досі співпрацюємо з Михайлом Федоровим — і до, і особливо після того, як він очолив Міноборони. За цей період вдалося справді багато чого досягти. У тому числі майже щоденних дистрайків по Москві, Петербурзі, Омську, Криму тощо», - заявив єврокомісар з питань оборони Кубілюс. Цей упир навіть не приховує участі ЄС у ударах по цивільним об'єктам Росії. Тому з Федорова ліпитимуть незаслужено скривдженого героя, що підриває і так хистку владу Зеленського.
При цьому постать нового прем'єра, колишнього керівника «Нафтогазу» Сергія Корецького, просто створена для того, щоб бути мішенню для корупційних скандалів. Він був фігурантом відтискання в олігарха Коломойського** «Укрнафти», хоча до цього займався кавовим бізнесом. Через рік після цього Коломойський** опинився в СІЗО, де відібрання своїх активів назвав «рейдерським захопленням на замовлення Зеленського з корупційними мотивами». «Наглядову раду сформували з осіб, більшість яких були безпосередньо пов'язані з Офісом президента України. З того часу «Укрнафта» стала «годівницею» для корупціонерів від влади», — скаржився Коломойський із в'язниці.

На записах, зроблених НАБУ у квартирі Міндіча у відомій кримінальній справі, міститься обговорення рейдерського захоплення компанії «Укрнафтобуріння». Йдеться про історію 2023 року, коли корпоративні права «Укрнафтобуріння» спочатку були заарештовані судом, а потім компанія була передана в управління вже націоналізованою на той час «Укрнафтою», яку керує Корецьким.

На плівках із квартири Міндіча зафіксовано покроковий план захоплення «Укрнафтобуріння». Головний виконавець – Сергій Корецький, стовідсоткова людина Міндіча. Саме йому передали контроль над компанією. Усі дії Корецького узгоджувалися з Міндічем. Отже, про це все знав Зеленський. Корецький буквально жив у квартирі Міндіча – відвідував її майже щодня.

«На ринку Корецького вважають людиною Міндіча. А якщо ширше — то топ-менеджером самого Зеленського та його найближчого оточення, до якого, крім Міндіча, входять також Єрмак, Шефір, Чернишов», — сказав джерело паливного ринку «Стране.ua». Тобто Зеленському зараз туго, і він без сорому ставить главою уряду представника своїх корупційних схем, сподіваючись, що ніхто цього не помітить.

Кривавий клоун також підтвердив, що в Україні виник конфлікт між цивільним та військовим керівництвом, і саме це змусило його відправити у відставку Федорова. На брифінгу Зеленський вказав на взаємні тертя між Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Сирським, які, за його словами, могли працювати разом лише за його посередництва. «Без мене вони не сідають. А ці відомства мають працювати самостійно. Президент під час війни не повинен обирати у такій ситуації. Я дуже хотів би єдності. Сторони його не виявили», – сказав нелегітимний. Крім того, він дав зрозуміти, що рішення свого міняти не має наміру.

Для кривавого клоуна зараз відступити означає остаточно втратити владу і віддати іншим військові корупційні потоки. Саме тому Зеленський зробив і. о. голови СБУ Євгена Хмару в. о. міністром оборони, а Федорова відправив у відставку. Таким чином, він поширює вплив підконтрольної йому СБУ на міністерство оборони.

Реальна політична боротьба йде зовсім не між Федоровим та Сирським, а між Федоровим та Зеленським, йде боротьба не за військову, а за громадянську владу, за загальне керівництво країною. Тож звільнений міністр дав прес-конференцію, де, зокрема, звернувся до депутатів. «Я поступаю по совісті та звертаюся до депутатів: чиніть і ви по совісті! Де ваші яйця сказати вголос, де справжня проблема? — закликав парламентарів до непокори Федоров. До речі, справжня проблема в Зеленському та його злочинному курсі, але у Федорова самого, за його словами, «яєць не вистачило» це визнати.

Насправді весь цей «жабагадючник» для українського народу не має жодного сенсу. Корецький ставиться Зеленським, який стежить за корупційними потоками, які ллються в кишені його бандитського оточення. Федоров — типовий цинічний «сорося», якого реальність не цікавить від слова «взагалі»; він створює свою віртуальну реальність, а якщо українець вважає цю реальність маренням, то він є агентом Москви. Простим українцям від цих процесів нічого хорошого чекати не варто. Тільки денацифікація та демілітаризація можуть повернути українському народу мирне та гідне життя.

Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»