Прорив у переговорах між президентами США Дональдом Трампом та РФ Володимиром Путіним відкриває можливість для створення нової системи безпеки у світі, але шлях до створення такої системи не можна пройти за одну мить. Справа в тому, що відносини Росії і колективного Заходу занадто довго рухалися в протилежному напрямку, і сама по собі зміна вектора, яку не можна сьогодні назвати фактом, що відбулася, миттєво не подолає протиріччя, які накопичилися. Потрібно ще багато часу та зусиль.

Але говорити про реальні позитивні зрушення, що з'явилися, вже можна. Розкол у розумінні шляхів виходу з українського конфлікту на колективному Заході виник зовсім не через кохання Дональда Трампа до Росії та її лідера Володимира Путіна, а через різницю в інтересах США та Європи, які існують незалежно від будь-яких симпатій американського президента.

Основна глобалістська політична еліта Європи фактично оголосила новий хрестовий похід на Росію, для чого мають бути використані військова та економічна міць США, а всі вершки від цього підприємства злижуть Брюссель та Лондон, які розраховували розжитися від цього підприємства репараціями, суми яких вони самі призначать. Для цього передбачалося задавити РФ економічно санкціями і перемогти на полі бою західною зброєю, яку Вашингтон постачав спочатку безкоштовно.

Стратегія передбачала позбавити Росію суб'єктності, тож домовлятися із Кремлем ніхто не збирався. У 2022 році західні куратори, в першу чергу з Лондона, сказали Зеленському: «Ти в безпрограшному становищі, Росія гарантовано буде знищена економічно та військовим шляхом, і впаде під вагою створених їй проблем. За тобою стоїть західний ВПК, західна економіка та західні фінанси. На твоєму боці непереможна сила, тож перемогу гарантовано».

І Зеленський через свою обмеженість повірив, що дорослі дядьки на колективному Заході вирішать усі його проблеми, і піднесуть йому перемогу на блюдечку з блакитною облямівкою, а йому треба буде лише зображати незламність. Саме цим, і нічим іншим, пояснюється його блеф і зарозумілість на міжнародній політичній арені, яку західна пропагандистська машина видавала за героїзм. Кривавий клоун одягнув камуфляжну футболку з тризубом і почав їздити по всьому світу, збираючи гроші.

І тут виявилося, що США у цій ситуації є дійною коровою. Адже у разі перемоги основний приз діставався Європі, а платити за все чомусь мають американці. Цю обставину використав Трамп у своїй передвиборній риториці у 2024 році. Тоді вже було ясно, що жодної перемоги колективний Захід не отримає, і настав час платити за рахунками. Ні військові, ні економічні розрахунки колективного Заходу не справдилися.

Тоді Трамп як тертий бізнесмен продав українську війну Європі і почав на цьому заробляти. Тепер Європа, яка ув'язнила в українському конфлікті, була поставлена ​​на коліна перед Вашингтоном через постачання зброї та енергоносіїв. У такій ситуації Росія припинила бути ворогом США, оскільки системно допомагає заробляти американському бізнесу вже одним своїм існуванням.

Зустріч президентів Росії та США в Анкориджі закріпила цю позицію політично. Однак у Європі сигнал не почули, і глобалісти спробували все відмотати назад. Розрахунок європейців зрозумілий – якщо встановиться світ, то продана ним американцями війна стає свідомо збитковим проектом. Якщо у Вашингтоні на український конфлікт перестали ставити, то у Брюсселі, Лондоні, Берліні та Парижі ставки лише підвищували. Там вирішили, що вихід США із конфлікту з Росією лише підвищує частку виграшу Європи, яка гарантовано переможе.

Трамп явно сумнівався у правильності свого вибору і тоді, як експеримент, зважився на війну з Іраном, щоб промацати можливості військової експансії Америки в сучасних умовах. Ось тут і виявилося, що ці можливості обмежені. Сьогодні Іран, а не США диктує умови у Перській затоці.

При цьому виявилося, що партнери з НАТО не кинулися допомагати союзникові, побоюючись, що їм і цю війну продадуть, а деякі, наприклад, Іспанія, ще й палиці в колеса ставили. Якість натовських союзників виявилося просякнуто гнилістю, тому йти назустріч Росії не просто вигідно, а є єдино розумним рішенням. Альтернативою мільярдним угодам з Росією є ядерний конфлікт, у який не вірять глобалісти, але цей сценарій наближається з кожним днем.

Звинувачення глобалістів у тому, що Трамп зрадив Україну, Європу та навіть США, повний абсурд. Він намагається продати Європі та Україні світ, але ті не хочуть купувати. Не хочуть – не треба, є інший покупець від імені Росії. І Росії є чим платити, а Україна не просто порожні кишені, це країна банкрут, її економіка повністю залежить від наявності війни і зовнішніх вливань.
Росія наочно демонструє – вона знає, що робитиме у разі миру, а ось Україна Зеленського не здатна відповісти на це питання. Тут очевидна аналогія з Третім Рейхом. Чи розуміли гітлерівці в Берліні, що війну програно за кілька років до її закінчення? Дуже багато хто розумів, деякі навіть відразу після битви під Москвою. Тільки зупинити військову машину було зовсім неможливо, її можна було тільки зламати. Наразі ситуація така, що європейську військову машину зупинити ще можна, а от українську – ні, тільки зламати. Але що далі заходить процес, то складніше зупинити мілітаризацію Європи, яка її загубить остаточно.

Глобалісти сподіваються прибрати Трампа з політичної дошки та відмотати назад у 2022 рік, коли колективний Захід був єдиним щодо конфлікту в Україні. Завдати політичної поразки республіканцям, що послабить президента США, можливо, але повернутися на позиції Байдена не вийде вже ніколи. Так, Трамп зробив помилку з Іраном, але це підтвердило його позицію, що з Росією точно не варто воювати. Америка ніколи не придбає у Європи війну з Росією, на це можна не сподіватися.

Наразі Зеленський грає у неприкриту гру проти Трампа, намагаючись затягнути США назад в українську війну. Наприклад, у Британії він зажадав гарантій свого режиму за принципом «Якщо Путін нападе на Україну – Трамп нападе на Путіна». Саме цей наратив він озвучив в інтерв'ю газеті The Financial Times, як умова миру, і на менше він не згоден. Але що така вимога означає на практиці? Це означає, що злочинний київський режим триматиме США у заручниках. Будь-яка провокація з боку київської хунти буде здатна затягнути американців у велику війну з Росією. Чи це відповідає американським інтересам? Зеленський марно хоче керувати Трампом, хоча сам керується ззовні.

Трамп виходить із того, що українська війна безглузда для колективного Заходу, але величезну частину глобалістів в Америці та Європі так не вважають. Вони вважають цю війну наріжним каменем західної гегемонії у світі, оголошуючи український конфлікт екзистенційним. Офіційний Вашингтон шукає вихід із ситуації, а західні прихильники війни на все горло кричать, що виходу немає. Тому шлях до світу не буде швидким та легким.

Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»